В цій війні ми щодня втрачаємо кращих. Наших захисників, рідних, знайомих, дітей… 

Знову війна забрала одного з найсвітліших людей: молодого, розумного, талановитого, життєрадісного лідера. 

Сьогодні ми прощалися з Героєм, випускником Державного податкового університету Михайлом Михайловичем Мацеликом. Це велика втрата для університетської спільноти. 

Михайло Мацелик народився й виріс в Ірпені, і так само як і його батьки, присвятив своє життя науці. Після здобуття вищої освіти у ДПУ він повернувся працювати до Ірпінського фахового коледжу економіки та права, який раніше закінчив з відзнакою. У 23 роки він вже був викладачем, а також лейтенантом і командиром танкового взводу 3 роти танкового батальйону 4 бригади оперативного призначення «Рубіж». 29 вересня, захищаючи нашу свободу, загинув у бою під Макіївкою на Луганщині.

Уся університетська родина зібралася, щоб провести в останню путь захисника України, утворивши живий коридор по вулиці Садовій від Храму до Центрального корпусу університету.

Продовжуючи цю шану, Ірпінська громада утворила ще один коридор по вулиці Університетській. Михайла поховали на Алеї памʼяті захисників.

Дружина, згадуючи Михайла, зазначила, що він не любив публічності. Завжди просив її замість себе виступити, і тепер вона говорить про нього як про Героя, зауважуючи, що Михайло не любив сліз, але сьогодні у всіх на очах були сльози. 

Герої не вмирають! Вони завжди житимуть у наших спогадах. 

Висловлюємо співчуття рідним, дружині, друзям, побратимам та всім, хто знав Михайла. Цей невимовний біль важко усвідомити.

Вічна пам’ять та шана героям, які захищали нашу незалежність! Дякуємо кожному, хто бореться за вільну Україну! Нехай береже вас Бог!