1. «З допису «ПЕРЕБІГ ПОДІЙ», укладеного керівництвом ДПУ зі свідчень очевидців

24.03.2022 після попадання в дах центрального корпусу університету почалась сильна пожежа, співробітники та місцеві жителі, які перебували в укриттях, намагались її загасити. Постійні обстріли, відсутність води та сильний вітер не дозволили ліквідувати пожежу.  У результаті згоріли всі поверхи центрального корпусу та дахи сусідніх корпусів.

У ніч на 25.03.2022 під час обстрілу спалахнув дах будівлі ННІ  права та повністю вигорів, бите все скло та зруйновано центральний вхід.

25.03.2022 співробітники університету (19 осіб) були взяті в полон рашистами, які захопили будівлю ННІ права, ННІ економічної безпеки та митної справи. На їх очах було обстріляно та підпалено гуртожиток викладачів на вул. Садова, 86-А. Після здійснення масованого обстрілу українськими військовими 2 ворожих солдати були вбиті та 2 поранені (2-а рота омського ДШБ), інші окупанти втекли, залишивши співробітників університету неушкодженими».

2. Уривки зі «ЩОДЕННИКА ВІЙНИ» Галини ЧИГРИНОЇ – к. ю.наук, доцента, професора кафедри кримінальних розслідувань

«23.03. 2022 (середа), 28-ий день війни. +11 - у кімнаті, -6 – за вікном.

 Зранку (після 8.00) сильний обстріл. Хлопці казали, що над Ірпенем збили крилату ракету (було чутно сильний вибух). Але генератор включали. Хлопці казали, що 24-25 може бути небезпечно включати генератор (іде зачистка). Будемо дивитися по ситуації. Притягли великий мангал. Готуємо їжу з тильної сторони гуртожитку. Слава Богу, всіх кіпішових евакуювали. Всі згуртовані. Погано, що у нас є діти і старі люди. З ними важче. Але тримаємось. Сьогодні нарешті получилось помити голову. А то у мене вже навушники до волосся почали прилипати (шутка!). 20 днів не мила голову (це не шутка!).

Люди перевіряються у подібних умовах. Волонтери привезли радіоприймач. Його можна було підзарядити, як мобільний телефон. Останні, хто його заряджав, від’їжджали  і забрали з собою цей приймач. Свині, звичайно. Якби мені одразу сказали, я б забрала. Тепер знову всі чекають, поки я послухаю новини і щось їм розкажу. Але все менше стали говорити інформації щодо дій наших військ. І це правильно! Стараюсь заспокоїти людей. Всі розуміють – військова таємниця. Всі вже навчені: багато говориш – тебе обстрілюють. Сидиш тихо – залишишся живим сам і ті, хто з тобою. Нічого, витримаємо!

24.03. 2022 (четвер), 29-ий день війни. +11 - у кімнаті, -3 – за вікном.

Зранку сильний обстріл. Куля потрапила у скло на кухні. Залишилися отвір і тріщини на склі, але скло тримається. Треба укріпити його скотчем. Всі чекають новин. Повітряну тривогу відмінили до 9.00. Зараз стали менше говорити в ефірі – більше робити. Все це наближає нас до перемоги. Тримаємося. Хлопці нагріли на багатті кип’яток. Попили чаю-кави (поки слава Богу!) навіть вибір є. Ходили до юридичного. Цієї ночі з нього зробили руїну. Це жахливо! Але саме гірше, що пошкодило цистерни з питною водою. Всю обшивку оббили уламками бомбі снарядів. Хлопці казали, що вода не витікає ще. Будемо сподіватися, що далі нас не будуть бомбити і цистерни збережуться. За вікном щільний дим, як від великого багаття (дуже багато пострілів з ворожої техніки – гранатометів, мінометів, танків). Наші також відповідають. Дуже багато автоматних черг чутно. Це наші хлопці зачищають територію. Всі сидять в укриттях. Виходити на вулицю дуже небезпечно, можна потрапити під кулі своїх. Дуже багато уламків дерев. Але це не заважає птахам будувати свої гнізда і навіть співати у ті короткі миті тиші і нагадувати нам, що прийшов перший місяць весни. ЖИТТЯ ПЕРЕМАГАЄ, ПЕРЕМОЖЕ І УКРАЇНА!!!

25.03. 2022 (пятниця), 30-ий день війни. +12 - у кімнаті (уже клас!, за вікном +2 (вдень +17).

Сонячно, тепло, пташки співають. А у нас – вуличні бої. Не слухаю радіо – 60% зарядки залишилося. Цілий день стрільба. Наскрізь пробило вікно у кімнаті. Але у верхній лівій частині. Заклеїла скотчем, щоб вночі було тепліше. На підвіконні стояла фотографія, де я маленька на колінах у батька, мама і бабушка. Я так думаю, що це вони зберегли мою кімнату від більшого попадання.

Вночі влучили в юридичний повторно – згоріла вся покрівля. Центральний корпус не бачила. Там вчора дуже горіло. Але вийти подивитися пока не можемо – автоматні черги скрізь (іде зачистка).  Будемо сподіватися на краще.

Народ знервований. Стараюсь гумором розрядити обстановку. Поки, дає Бог, виходить. Зараз будемо варити суп, якщо вийде (дуже щільно обстріл).  Сиджу у ванній кімнаті, на унітазі, як на стільці, пишу щоденник. Нехай залишиться для памяті. Війна – це жахливо! З одного боку – цивілізація, досягнення техніки, науки, а з іншого – такий абсурд. Людина вбиває людину? Жах, і не зрозуміло цивілізованій людині…Весна, сонце, птахи співають – і смерть… Жах!

В Ірпені скрізь погоріли будинки, горе людське! Хлопці говорили, що трупи лежать. Я, правда, сама не бачила. Але ж я нікуди в місто не ходжу. Шкода голодних собак. Їх ходить багато, збиваються у зграї (весна!). Їх почали відстрілювати. Люди воюють, а природа страждає! Який абсурд!!!»

Далі буде…