Дмитро Валерійович Гончаренко
14 жовтня 1986 - 13 липня 2014
Народився року в м. Васильків Київської області в родині військовослужбовця. Закінчив загальноосвітню школу № 3 (нині – Васильківський академічний ліцей "Успіх"). Навчався в Національному університеті державної податкової служби України.
Проходив строкову службу в підрозділі Міністерства внутрішніх справ "Барс". Після демобілізації займався приватною підприємницькою діяльністю.
У 2013-2014 р. був активним учасником Революції Гідності на Майдані Незалежності в Києві. Став одним із засновників ГО "Васильківська самооборона «Відсіч»" та ідеологів ГО "Козацька звитяга".
З початком антитерористичної операції на сході України був ініціатором створення "Козацького батальйону" та одним з перших волонтерів Василькова.
10 липня 2014 року здійснював доправлення гуманітарного вантажу на передові позиції в зону АТО і в Сєвєродонецьку був захоплений російськими бойовиками. У полоні мужньо витримав жорстокі тортури і не видав своїх побратимів, завдяки чому їм вдалося покинути захоплене російськими бойовиками місто. 13 липня 2014 року Дмитра Гончаренка розстріляли. Тіло, зв'язане колючим дротом і з простреленою головою, кинули в річку Сіверський Донець. Після звільнення міста рештки було знайдено і поховано, як невідомого. У жовтні 2017 року після ексгумації та дослідження ДНК Дмитра Гончаренка (20 квітня 2018 року) перепоховано в рідному місті.
Дмитро Валерійович Гончаренко нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, відзнакою "За гуманітарну участь в антитерористичній операції" (посмертно).
Посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".