Сьогодні осінь зазирнула в Музей історії університету - увійшла з ароматом хризантем. Наш щирий друг і поціновувач музею подарував оберемок квітів - таких розкішних, що перетворили музей на оазис спогадів і світла, ніби сама природа поселилася тут.

Хризантеми  на вікнах і столах, у вазах і вазончиках, у кожному куточку під старими світлинами і поміж експонатів  -  як усмішка, як подих вдячності, як ніжна нота спокою серед стрімкого дня.

Тепер музей наповнений ароматом осені й тишею серця, що пам’ятає, береже, надихає. Тут не просто експонати - тут живе душа закладу освіти, а серед хризантем вона звучить ще тепліше, ще щиріше. Хочеться зупинитись, видихнути, вслухатись у спокій - і відчути  пам’ять серцем.