Уривки зі «ЩОДЕННИКА ВІЙНИ» Галини ЧИГРИНОЇ – к. ю.н., доцента, професора кафедри кримінальних розслідувань.

«19.03. 2022 (субота), 24-ий день війни. +10 – у кімнаті, -8 – за вікном.

Стріляють з усіх боків. Генератор завели з 7.00 до 9.20. Заряджаємо тільки накопичувачі (телефони, щоб не засікли, до котельної не носимо). Сьогодні знову розказувала, як жити декому. Будемо сподіватися, що подіяло (одні і ті ж носять воду на кухню, інші чайок п’ють. Получили!! Діло пішло веселіше!). Життя продовжується!

20.03. 2022 (неділя), 25-ий день війни. +10 – у кімнаті, -8 – за вікном.

Сонячно. Стріляють з усіх боків. Сьогодні взагалі не включали генератор (будемо економити солярку). На вогнищі за гуртожитком зігріли відро води. Всі попили чаю (хто – кави). Ближче до 12.00 їдальня нагріє суп (з учора залишився). Будемо доїдати. У нас у підвалі уже 30 осіб. В основному, старі, самотні люди та ті, у кого хати погоріли і людям ніде жити. Вдень буде тепліше – трохи легше. Поки що кінця не видно.

21.03.2022 (понеділок) – 26-ий день війни. +10 – у кімнаті, -7 – за вікном.

Зранку сонячно. Почали сильно обстрілювати Ірпінь. Знову влучило в університет. Вибуховою хвилею вибило скло з тильної сторони гуртожитку. Мої пока цілі (слава Богу!). Приїхали волонтери. З нашого гуртожитку (з підвалу) люди збираються виїжджати.

Але сильні обстріли, домовляються про «зелений коридор». Генератор включали з 7-00 до 9-00, незважаючи на сильні обстріли. Дівчатка на кухні встигли борщу наварити. Так у нас тепер обід (гаряче!) залежить не від розкладу а від обстрілу. Шукаємо плівку – будемо забивати вікна.

Ночі ще холодні. Постріли не припиняються, у людей навколо вже дуже багато хат погоріло. Поки тримаємося.

22.03.2022 (вівторок) – 27-ий день війни. +11 – у кімнаті, -6 – за вікном.

Зранку (з 7-00 до 8-00) дуже щільний обстріл.

Не можемо виходити до 23.03. 2022 (передавали по радіо – зачистка) до 7.00. Дуже небезпечно. Повно солдатів, всі озброєні, прочісують ліс, і можна нарватися на кулю своїх. Міша розповідав, як його обшукували, зупинивши на території університету (жах!). Вперше мені пошкодило вікно у кімнаті і протимоскітну сітку. За ці дні всі згуртувалися допомагають один одному. Все-таки українці, у більшості своїй, хороший, дружний народ».

Далі буде…