У ХХІ столітті Київською Руссю керує князь Володимир. Так, це не помилка, саме двадцять перше століття і саме князь. Він і командир, і організатор, й ініціатор зведення фортеці. Справжній доблесний рицар. Спеціально для «ІрпіньTime» він розповів про найважливіше, найщиріше, найцікавіше, що подаємо прямою мовою.
Хвилинка історії: Року 2004-го почалося будівництво нашої великої держави «Київська Русь». Це місце є літописним, адже знаходиться посередині чотирьох сакральних святих місць: Почаївської лаври, Києво-Печерської лаври, Свято-Успенського собору в Харкові та церкви в селі Кулечва Миколаївської області. Це говорить про значущість нашого місцебудування. Цією дорогою тисячу років тому йшли каравани, збирали данину. А зараз тут ми зустрічаємо безліч гостей, які пишаються нашою Руссю. Білоруси – то перші закордонні наші візитери.
Хвилинка філософії: Знаєте, образливо стає за країну, коли в неї немає моменту відліку, з якого треба починати. Кожна держава повинна мати свою основу, якщо хоче бути незалежною. Цей момент повинен влаштовувати, об’єднувати, вселяти віру абсолютно у всіх. Візьмемо нашу «Київську Русь» – її всі люблять. Немає людини, яка б не знала про землю Руську. Тому головне – започаткувати той самий момент.
Хвилинка щирості: Скажу вам так, що на поселенні нашому відсутня урбанізація та немає багатоповерхівок. Тут присутнє все, що нагадує древній Київ: і правобережжя, і різноманітні ландшафти, і літописний спогад. Наші позиції високі, тому намагаємося зробити все, щоб бути визнаними і дійсно максимально донести до кожного мешканця України задумане.
Хвилинка тяжкої праці: Слухачі мої, ця сила силенна роботи далася мені не легко. Одному зробити все неможливо. Тому я долучив до цієї справи таких самих однодумців. Головне – це будівництво, яким займалася команда архітекторів та інженерів. Без науки ми б не дізналися, що треба робити, тому група археологів зробила свою справу. Атмосферу ж свята створює запальна творча група. У кожній сфері є ті, які досконало виконують свою роботу. Пам’ятайте, що гуртом ви зможете подолати все.
Хвилинка порівнянь: 1. Я багато разів говорив, що якщо у дитини немає батьків, то горе, якщо бабусі з дідусем – то також. Так і з нашою країною. Треба знати свою історію.
2. Ми всі з вами віримо в казки. Навіть якщо думаємо по-іншому, все одно продовжуємо вірити. Хто ж із дівчат не марить принцом на білому коні? Так само віримо і легендам.
3. Коли люди бачать, що ти робиш перший крок – вони йдуть за тобою. Людина із прапором попереду викликає відчуття довіри. Якщо намагаєшся помінятися місцями із задніми – вони одразу ж починають боятися. Іноді таким чином і не завершується багато справ.
Кілька питань не в тему
– Подейкують, що у Вас по всій Україні чи навіть Київщині близько 800 дітей. Це правда?
– Хто знає. Всі діти Божі.
– Знайомі з Іллею Муромцем?
– Звичайно. Іноді уві сні приходить, розповідає байки.
– Не змагалися на руки?
– Він найсильніший. Навіщо? Богатирів треба поважати.
– У скільки років вперше сіли на коня?
– Майже з народження, з рочку.