«У Києві можна загубити що завгодно, але не групу людей у помаранчевих футболках», – такою фразою нашого керівника команди Ольга Кацан завершився перший фестивальний день журналістів газети «ІрпіньTime». Ми дійсно були найпомітніші. Наші «мандаринові» футболки привертали увагу і перехожих, й інших конкурсантів, наших колег по цеху. Усі точно нас бачили, а дехто навіть просив сфотографуватися на пам’ять.
Виявилось, що наші футболки, які не дуже сподобалися нам спочатку, усе ж мають певні плюси. Цей набридливий дивакуватий їх колір якраз дуже виділяється на фоні сірого міста. Легко знайти один одного на зупинці, навіть якщо стоїш через дорогу за 100 метрів від цілі, не губимось серед відвідувачів кафе і в торговому центрі, дійсно, найкращий «розпізнавальний знак». Навіть яскравої прес-весни ми не здавалися тьмяними.
Виявилось, що наші футболки, які не дуже сподобалися нам спочатку, усе ж мають певні плюси. Цей набридливий дивакуватий їх колір якраз дуже виділяється на фоні сірого міста. Легко знайти один одного на зупинці, навіть якщо стоїш через дорогу за 100 метрів від цілі, не губимось серед відвідувачів кафе і в торговому центрі, дійсно, найкращий «розпізнавальний знак». Навіть яскравої прес-весни ми не здавалися тьмяними.
ВЛАДИСЛАВА ХЛЮСТ, газета «ІрпіньTime»
