У фотомистецтві експозиція – це кількість світла, яку вловлює матриця камери. У житті – здатність пропускати крізь себе світ і не втрачати власного вогника. Студенти-першокурсники спеціальності «Журналістика» роблять свої перші професійні кроки не із сухих заміток, а з гранично чесного візуального проєкту. Кожна пара робіт – це історія дорослішання, сміливий погляд у майбутнє. Світло в кожному з нас не лише оптичний ефект, але й свідомий вибір жити, діяти й творити. Саме з такого емоційного та відвертого проєкту ми починаємо свій творчий і успішний шлях у професії.
Максим Кепп “Нагорода за терпіння”
“Ця усмішка – чиста радість першої перемоги. Мій перший справжній улов і результат кількох годин блукань берегом у пронизливо холодний осінній вечір. За цим кадром — відчуття, що наполегливість завжди повертається світлом і щирим захопленням, варто лише не здаватися за крок до мети”.
Максим Кепп “Все буде добре”
“Випускний день і дві мої головні опори поруч – мама та дівчина. Але в цьому кадрі не вистачає ще однієї найважливішої людини – мого батька. Ветеран 2014 року, він завжди був захистом для кожного. 12 березня 2022 року батько зник безвісти під час евакуації хлопця, у якого закінчувались ліки від астми. В останній телефонній розмові він встиг сказати: «Максік, все буде добре, не переживай». Ця татова фраза звучить у мені щодня. Вона дає сили йти вперед і вірити у світле майбутнє”.
Олександра Коваленко “Цілий світ у кадрі”
“Колись це фото було просто теплим спогадом про щасливу мить дитинства. Сьогодні воно – мій цілий всесвіт. На знімку ми з братом біля ялинки в моєму дитячому садочку. Тоді свято здавалося справжньою казкою, адже поруч був той, хто робив мій світ затишним і захищеним. Згодом саме в новорічний день брат зник безвісти, і свято назавжди змінило свій відтінок. Але попри все я продовжую берегти це світло: вірити, чекати й сподіватися. Знаю, що настане день, коли я знову зможу поглянути йому в очі й міцно обійняти”.
Олександра Коваленко “Особливий день”
На цьому фото мої подруги, які прийшли привітати мене з днем народження несподіваним сюрпризом. Тоді через зламану ногу я була зовсім не в найкращому стані, але вони перетворили все на свято. Моя душа прагне говорити не про композицію кадру, а про цих дівчат. Вони – генератор моєї усмішки. Попри відстань між нами, саме їхня любов та незмінна турбота дарують світло й наповнюють мене енергією.
Єлизавета Помірча “Бути захистом і світлом”
Ці маленькі дівчатка подарували мені абсолютно нове відчуття дорослості – усвідомлення того, що я можу стати для когось надійним провідником і захистом у цьому світі. Їхня дитяча довіра та відкритий погляд дарують неймовірну енергію. Це світло безумовної любові, яке вчить бути сильною та впевнено йти вперед заради тих, чиє життя тільки починається.
Єлизавета Помірча “ Єдиний кадр – цілий всесвіт”
Знімок із мирного довоєнного часу – мить безтурботності, яку тоді ми сприймали як належне. Мій батько страшенно не любив фотографуватися, тому це єдине спільне фото з ним. Сьогодні тата вже немає з нами, а рідний дім і родинний затишок залишилися тільки у серці. Звичайний колись кадр став моїм найдорожчим оберегом. Робіть знімки частіше: часом одне фото вміщує у собі ціле життя.
Анастасія Третяк “Ціна кожної миті”
Тато займає особливе місце в моєму серці. Він захищав мене та нашу країну від перших днів повномасштабної війни. Коли він пішов на службу, звичний світ умить змінився: щоденний страх утратити найдорожчого, туга за його жартами, які завжди розраджували, і брак обіймів, коли найважче. Цей досвід навчив мене головного – по-справжньому цінувати моменти, які раніше здавалися буденними. У цьому кадрі – моє коріння, вдячність і внутрішня сила, яку подарував батько.
Анастасія Третяк “Мій другий дім”
Танці – це все моє життя, але саме в цій студії я знайшла справжній другий дім, а в особі тренера – мудрого наставника, який став для мене другим батьком. Він поруч не лише біля сцени чи під час репетицій, а й у щоденному житті: завжди вислухає, порадить і повірить тоді, коли опускаються руки. Разом із татом вони обидва, кожен по-своєму, загартували мій характер і навчили ніколи не здаватися, сміливо прямуючи до нових горизонтів.
Софія Черненко “Простір тепла”
Цьогорічна подорож у Карпати з родиною та найближчими друзями. Для мене це не просто мальовничий краєвид, а рідкісне відчуття глибокої гармонії, коли бачиш найдорожчих людей щирими, щасливими й по-справжньому разом. Спільні мандрівки навчають спостережливості та вміння помічати справжні емоції – те внутрішнє світло близькості, яке зігріває за будь-яких життєвих перевалів.
Софія Черненко “Іскри, з яких складається щастя”
Мама та моя хрещена запалюють новорічні бенгальські вогні. На перший погляд – це лише коротка мить свята, але насправді саме в таких дрібницях криється найбільша цінність. Дорослішаючи, починаєш особливо берегти тихий родинний затишок, дитячу віру в дива та світло очей рідних людей, з якого й народжується справжня опора для майбутнього.
Тетяна Гиріна, викладачка “Останні спалахи мирної зими”
Це один із останніх мирних кадрів, зроблений на мій смартфон у тихому Ірпені напередодні повномасштабного вторгнення. Тоді щастя здавалося природним і вимірювалося звичними буденними клопотами. Я любила фотографувати літаки у високому небі, а феєрверки викликали лише дитяче захоплення та відчуття свята. Сьогодні це фото – нагадування про безтурботність, яку ми втратили в одну мить, і про цінність кожного мирного дня, закарбованого в пам’яті.
Тетяна Гиріна, викладачка “Розкіш бути українкою”
Світлина цього літа – маніфест нашої стійкості. Понад десять років війни навчили по-справжньому відчувати вагу свободи. Для мене найбільша розкіш сьогодні – жити у своїй країні за власними законами, дихати вільним повітрям, почуватися господарем на рідній землі та з гордістю вбиратися в традиційний український одяг. Наше національне вбрання – це не просто краса, а й наш генетичний код, броня і найяскравіше світло ідентичності.
Ми різні, у кожного свій біль і своє джерело натхнення, але нас об’єднує головне: усвідомлення ціни кожного мирного дня та бажання творити майбутнє. Нехай ця «Експозиція внутрішнього світла» стане нагадуванням для кожного: цінуйте моменти, бережіть рідні голоси, фіксуйте життя в об’єктиві й пам’ятайте, що найяскравіше світло завжди горить усередині нас.
