"Прес-весна" схожа на великий мурашник: усі метушаться, кудись поспішають, перешіптуються чи сміються, що аж зала величного
Pochayna Event Hall здригається. Хтось, побачивши на сцені давнього знайомого, з-за куліс гукає його, широко розкривши обійми. Хтось використовує кожну мить для налагодження нових товариських (і не тільки) контактів. А ми після декількох хвилин розмови з дівчиною, яка потрапила на фестиваль зовсім випадково, повертаючись з роботи і вирішивши дізнатися "що воно таке", у відповідь на своє "Ми конкурсанти!" почули щире і тепле "Ви круті! Я за вас вболіватиму". І зовсім неважливо, що, можливо, це наша перша й остання зустріч. І що швидкий темп роботи завадив обмінятися не тільки контактами, а й поцікавитися, як кого звуть. Але ми знаємо, що за нас вболіватимуть. Щиро, від усього серця, радіючи нашій перемозі.