Друзі!
Сьогодні, 2 лютого 2023 року, ми розпочинаємо новий цикл матеріалів про студентів ДПУ, про їх враження від навчання, настрої і мрії. Він називається: «Я прийшов до ДПУ через те, що…»
Розпочинає цей цикл матеріалів Артур Рошак - студент IV курсу спеціальності «Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу», що на факультеті соціально - гуманітарних технологій та менеджменту.
Артур розповідає: Ми переїхали до Ірпеня з Вінницької області усією родиною чотири роки тому. Місто Ірпінь - це як кохання з першого погляду, воно сподобалося усім! А мені особливо сподобався університет. Він вразив своєю архітектурою і тим, наскільки гармонійно шумне місто виросло навколо затишного ДПУ. Він зайняв найвище місце серед кількох вишів, у яких я побував перед вступом. Прохідний бал у мене був високим, це і дозволило спокійно прийти до приймальної комісії.
Стати успішним менеджером - моя давня мрія, та і батьки хотіли, щоб я став управлінцем, порядним управлінцем.
Друге, що мене приваблювало в Державному податковому університеті – це його випускники. Я дізнався, що тут навчалися і отримали дипломи про вищу освіту досить багато відомих людей - бізнесменів, економістів та політичних діячів, серед яких і нинішній Міністр фінансів України Сергій Марченко та відомий бізнесмен Володимир Карплюк.
По-третє. Тут я потрапив на навчання на бюджет. Можливість навчатися безкоштовно - це ж здорово! Трохи згодом з’явився шанс скористатися ще однією непоганою можливістю: влаштувався тут, в ДПУ, на роботу. Працюю і навчаюсь, спілкуюсь з видатними людьми, пізнаю особливості сучасного вітчизняного і закордонного бізнесу. Вважаю, що мені справді пощастило. У мене, як і кожного студента, є улюблені дисципліни. Як найцікавішу для себе виділив би економічну теорію. Але була ще «PR-технології в готельно-ресторанному бізнесі», яка подобалась всім студентам. Навчатися цікаво, але вже й хочеться на практику: як воно - бути менеджером в готелі?
І знаєте, я пишаюся тим, що навчаюся саме в цьому університеті. Він –невід'ємна частина, окраса та гордість міста Ірпінь, яке я вважаю одним із символів боротьби за волю. Був впевнений у тому, що місто не зламати, незламний і університет, всюди відчувається нескореність нашого народу, що і навіяло на декілька строчок вірша. Як багато людей повернулися додому, сподіваюсь і на повернення університету до звичного життя - зі студентами в навчальних аудиторіях і лабораторіях, адже для багатьох це місце стало тим, де мешкає його душа.
Тут спалені руїни, тут мрії зруйновані,
Тут розірвані сім’ї спотворені,
Відірвані життя, тут сни чиїсь поховані
І тут розвалене місто…- нескорене…!
Ці стіни виглядають так незвично:
Кожен камінь наче пережив страшне,
Таке, що по місту розлетілось хаотично,
Щось незабутнє і жорстоке, неземне…
Як раніше тут не буде вже ніколи: неможливо
І навіть якщо дороги тепер їздять неспіша,
Знаєш, як по життю нам іноді важливо
Вертатися туди, де мешкає душа…?
