24 лютого студенти та викладачі Державного податкового університету зібралися у холі корпусу «С», щоб згадати про один із найтрагічніших днів в історії незалежної України.
Захід розпочався виконанням Державного Гімну України. Після цього до присутніх звернувся в. о. ректора ДПУ Дмитро Миколайович Серебрянський.
«Кожен українець 24 лютого пам'ятає не просто як день, а пам'ятає його похвилинно. Це день, який змінив життя кожного українця — незалежно від політичних поглядів, віку, мови, якою він спілкується», — зауважив Дмитро Миколайович.
При цьому він підкреслив, що ми маємо пам’ятати, що наразі пройшло не просто 3 роки повномасштабної війни, а вже 11 років триває боротьба України за свою незалежність.
«Українці витримали ті страшні три дні, про які говорили всі інформаційні агенства, всі ті, хто не вірив в Україну. І ті люди, які взяли зброю в руки, які захищали Ірпінь, Бахмут, всю Україну, довели всьому світу, що 24 лютого українці змінили історію не тільки України, а всього людства», — наголосив в.о. ректора.
Далі слово тримала дружина загиблого героя України Сергія Цимбала Лілія Цимбал.
«Дякуємо, що пам'ятаєте не тільки 24 лютого, а й події, які відбувалися раніше, тому що наші хлопці стали на захист Батьківщини набагато раніше. Дякую цим стінам, що вони виховали наших хлопців справжніми офіцерами, справжніми чоловіками, прикладом для багатьох», — звернулася вона до присутніх.
Після цього на сцену запросили ірпінця, викладача ДПУ та батька загиблого випускника Михайла Мацелика, який також підкреслив, наскільки важливо пам’ятати події не лише з 2022-го, а з 2014 року — від самого початку війни України з рф.
«Ми повинні донести цю правду нашим дітям, онукам і всім майбутнім поколінням, які житимуть на цій землі, адже якщо вони забудуть про війну, історія може повторитися. Як кажуть вчені, той, хто погано вчить історію, тому хтось може переписати біографію», — зауважив Михайло Мацелик.
Після цього присутні вшанували хвилиною мовчання усіх загиблих Героїв.
Далі до слова запросили капітана ЗСУ Владислава Довбуша, який із 2022 року проходив службу у 72-ій окремій механізованій бригаді.
«Три роки тому, 24 лютого, ще зранку я був цивільною особою, а ввечері я вже був військовим. 72-га бригада зайняла одне з центрових місць в захисті Києва та Київщини. У важких боях з елітою ворога важко було вистояти, але ні легше, ні важче, ніж зараз ідуть бої на сході нашої держави», — зазначив він.
Також пан Владислав наголосив на тому, що війна не закінчилася, а ворог постійно адаптується, навчається та намагається досягти своїх цілей будь-яким способом.
На його думку, ми повинні усвідомлювати це, але не піддаватися ні паніці, ні оманливим обіцянкам про швидке завершення війни, а бути готовими захищати свою країну та допомагати в її обороні. Адже всі ми прагнемо миру, але такого, який збереже життя наших близьких і зробить жертви наших героїв недаремними.
«Наші Збройні сили і силові структури, які допомагають відстояти нашу незалежність — це єдина тонка межа, яка захищає нас від знищення ворогом, який прийшов не просто прапор поміняти на містах і свою ідеологію принести в наше життя. Це ворог, який прийшов нас знищити просто тому, що ми українці. Він прийшов із геноцидними практиками, він прийшов вбивати нас тому, що ми трошки відрізняємось від них. Він використовує всі найбрудніші методи, нічим не гребує. Війна ще не закінчилася, тому нам ще рано розслаблятися», — підсумував військовослужбовець.
