Звісно, всім відомо, що назва міста походить від назви річки, а от що вона означає? З приводу цього існує легенда та гіпотетичне припущення. Розглянемо їх.

Насамперед легенду, що пов'язана з іменем князівської доньки — Ірини чи Ярини, яка згідно переказу після хрещення Русі втекла від батьків і молилася Дажбогові біля великого дуба на березі річки. Але дружинники князя зрубали  це дерево — залишився лиш пень, який начеб почали називати Іринин пень і легенда, яку пов’язують з назвою річки й міста. Але цей зворушливий переказ не має під собою реального ґрунту, бо ж ніяких поселень з такою назвою в княжу добу не зафіксовано, тоді, як річка Ірпінь була з давніх-давен.

Мало цього, нею ходили кораблі, а, століття тому, жителі цієї місцевості не обходилися без човнів, щоб добратися до місця, де сучасний залізничний міст, бо скрізь панувала багниста заплава й затоки річки, в якій водилося дуже багато риби, навіть омулі. Через що так полюбляв рибалити на річці один із корифеїв української літератури Максим Рильський. Та з того часу води втекло чимало, яка панувала в нашій місцевості й дала назву річці. Тепер про гіпнотичне припущення назви Ірпінь від води.

Ірпінський краєзнавець Олексій Передерій, досліджуючи назву річки, записав від старожилів переказ, що вона раніше називалася Єрепень, тому що «єрепенилася» під час повені. Про це свідчить і ще кілька місцевих гідронімів, як от річка Буча, що теж дала назву місту, а в Гостомелі протікає притока Ірпеня Рокач. Очевидно, в давнину вона теж мала норовистий характер. Та й, зрештою, слово піна теж пов’язане з водним середовищем.

Досліджуючи назву річки Ірпінь, не можна не розповісти про те, коли вона дала назву місту.

Ця назва почала вживатися в зв'язку з будівництвом у 1898 році залізниці Київ-Ковель. Тоді біля залізничного мосту через річку Ірпінь виникло поселення, яке почали називати Станція Ірпінь. У 1902 році в газеті  «Кієвлянинъ» згадується вже про роз'їзд Ірпінь, з якого починаються витоки нашого міста.

Говорячи про історію виникнення Ірпеня, варто нагадати й за перші осідки в басейні річки, зафіксовані в 19 столітті в районі вулиці Северинівських, пов’язані з діяльністю польських шляхтичів, двох братів Сагатовських, які заснували тут цегельне виробництво, що продовжилося й в радянський час, естафету котрого наче прийняв комбінат «Прогрес» (район автопарку), зважаючи на багаті поклади спондилових глин. У давнину в нашій місцевості також добувалися й інші корисні копалини, як от болотна руда, й в Гостомелі навіть протікала річка з назвою Рудка, археологи навіть знайшли в районі колишнього хутора Клепачі, район шпиталю Ірпеня залишки плавильних печей. Також у нашому регіоні були багаті поклади торфу.

Ще одне із найдавніших поселень у нашому місті фіксується в районі нинішнього Державного податкового університету, а саме, хутір Пилипів потік, урочище з такою назвою та лісопарковою зоною і досі позначається на мапах.