Щорічно, в першу неділю жовтня, в Україні відзначають День працівника освіти. Цього року святкування відбувається в умовах повномасштабного вторгнення Росії, яка руйнує школи, але не зважаючи на жахливі наслідки війни, освітній процес триває. Труднощі ще більше загартовують та спонукають бути наполегливішими в навчальному процесі, який ще більше зміцнюється й в нашому податковому університеті, бо освіта кожного — це майбутнє держави, що інтегрується до європейської спільноти.
Витоки нашого університету є своєрідним дзеркалом становлення економіки країни. А почалася історія нашого вузу в далекому 1921-му зі створення в Києві Українського торф’яного технікуму. Новий освітній заклад зібрав під своїм дахом тодішніх наукових світил – академіка П.Я. Тутковського, професорів Т.А. Садовського, В.І. Воровського, Є.В. Оплокова. У 1932-му технікум переїхав до Ірпеня, а з впровадженням нових машинобудівних спеціальностей технікум перейменовують в індустріальний (1961 р.).
Через три десятиріччя, у грудні 1991-го, технікум отримує статус коледжу, а від 10 січня 1996 року на базі Ірпінського індустріального коледжу створено Український фінансово-економічний інститут.
Із 21 грудня 1999 року на основі Українського фінансово-економічного інституту була створено Академію державної податкової служби України, єдиного державний вузу, підпорядкованого Державній податковій адміністрації України, на який покладено завдання підготовки фахівців для органів державної податкової служби, фінансової, контрольно-ревізійної діяльності та казначейської справи. 23 серпня 2006 року Національну академію державної податкової служби України перетворено на Національний університет державної податкової служби України.
Така коротка історія нашого університету, яку щороку продовжують понад чотири тисячі студентів. А тепер зробимо екскурс в історію освіти Приірпіння, яка розпочалася з Гостомеля, як найдревнішого поселення краю. В писемних джерелах згадується, що в 30-их роках 19-го століття за сприянням одного з володарів Гостомеля, поміщика Фелікса Осиповича Березовського, було засновано єврейське елементарне училище. Відтоді усі члени єврейської общини мали змогу навчатися. А трохи згодом, у 1864 році, відкрилася церковно-приходська школа при православній Свято-Покровській церкві, де було 40 учнів.
У 1909 році, оскільки наш край отримав новий імпульс для розвитку після прокладення залізниці, в Ірпені засновано першу школу, яку називали народне училище, в 1913 році — в Ворзелі, у 1918 році — в Бучі. А от перший відділ освіти, незважаючи, що Ірпінь мав більше населення, відкрито в Ворзелі (1920 рік).
У ворзельській школі викладав українську мову та літературу Валер’ян Підмогильний, (1921-1923 рр). Один із найяскравіших прозаїків 1920-х рр.,найпотужніший український модерніст 20-го століття й представник неореалістичної течії. Твори Підмогильного засвідчили спроможність української літератури бути самодостатнім мистецьким явищем у світовому контексті.
Перші школи зі статусом середньої були відкриті в 1936-1939 роках, зокрема в Гостомелі, Ірпені, Бучі, Біличах (нині Коцюбинське). Випуск, обпаленого війною 1941-го року, став особливо пам’ятним в історії освіти Ірпеня. Добровольцями на фронт пішли 28 випускників, це при тому, що атестат про середню освіту отримали 42 випускники. Серед них майже дві третини — дівчата.
Сьогодні в Приірпінні функціонує близько 42-ох закладів освіти всіх типів, деякі ж, через жахливу розруху війни, знаходяться на стадії ремонтів.
До російсько-української війни в них навчалося понад 17 тисяч дітей і працювало 1778 працівників, у тому числі 1047 педагогів.
