Сьогодні в День Збройних сил України ми вшановуємо всіх захисників, хто боронить її незалежність ціною своїх життів.
54 із них сьогодні — в вічному строю небесного легіону, їхні імена закарбовані в наших серцях, вони будуть жити в пам’яті прийдешніх поколінь.
6 грудня з нагоди свята в ДПУ було організовано зустріч із родичами полеглих героїв. Наша розповідь про одного із них — Героя України Сергія Цимбала, якому присвоєно це звання посмертно, бо він до останнього подиху прикривав з кулеметом побратимів, які потрапили в засідку.
Цього дня його дружина лілія Цимбал разом із сином Олександром побували в Університеті, де навчався Герой. Під час спілкування було багато теплих спогадів, до речі, син Героя, як і батько захоплюється історією України, а також з боксом , і в цей день він візьме участь в боксерському турнірі в рідному селищі батька Ставищі, що організований на честь Сергія Цимбала.
Рядками життєпису Героя
Вищу освіту Сергій здобув у Національному університеті державної податкової служби України м. Ірпінь на факультеті податкової міліції, де в 2006 році отримав дипломи бакалавра та спеціаліста за спеціальністю «Юрист», спеціалізація «Оперативно-розшукова діяльність». Паралельно закінчив у 2007 році заочне відділення академії юридичного факультету за спеціальністю «Юрист» та отримав диплом зі спеціалізацією «Фінансове право». Під час навчання був учасником параду військ до Дня Незалежності України та Дня Перемоги над фашистськими загарбниками, яке проходило на Майдані Незалежності в м. Києві, за що нагороджувався грамотами Міністра Оборони. Представляв збірну академії з кікбоксингу та рукопашного бою. У 2003 році здобув І місце у І-му Всеукраїнському турнірі з джиу-джитсу; у 2005 році— І місце у відкритому чемпіонаті та першості м. Києва з кікбоксингу, ІІІ місце — у змаганнях відкритого Кубку Управління державної охорони України з рукопашного бою, ІІ місце — у відкритого чемпіонаті та першості м. Києва з кікбоксингу.
Після закінчення академії в 2007 року проходив піврічну підготовку в Марселі — у Французькому легіоні, потівм працював за фахом у різних регіонах України, останнє місце роботи з 2013 по 2014 рр. по переведенню працював у Дніпровській екологічній прокуратурі (м. Черкаси) на посаді прокурора, звідки звільнився під час Революції гідності.
20 листопада 2010 року Сергій одружився з Цимбал Лілією Олександрівною (Козлюк). 18 вересня 2011 року у нього народився син Олександр.
Із початком російсько-української війни чотири рази звертався до військового комісаріату з проханням бути мобілізованим, але отримав відмову. 21 липня 2014 року записався добровольцем у Збройні Сили України на підставі Наказу Президента України № 607 у військову частину В0676 25 добровольчого батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Мав військове звання рядовий солдат, не зважаючи що закінчив військову кафедру й мав офіцерське звання, обіймав посаду номера один кулеметника 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, був розвідником.
З 16 по 26 вересня 2014 року Сергій перебував у короткій відпустці, під час якої за власні кошти придбав автомобіль «Мітсубісі Паджеро», пригнаний друзями з Латвії, та переобладнав його під потреби АТО, зібрав провізію та ним відправився в АТО.
7 жовтня 2014 року Сергій Цимбал та ще три солдати пішли у розвідку й потрапили в засідку російських спецпризначенців (близько 15 осіб). Він загинув, прикривши собою відхід розвідувальної групи. Потрапишви в оточення з усіх сторін, Сергій Цимбал вибіг на горбок, відволікши увагу терористів, тим часом розвідгрупа відійшла. Сергій до останнього відстрілювався кулеметом, ціною власного життя врятував бойових побратимів. Йому було 28 років. За словами побратимів, він був душею батальйону.
Сьогодні ми згадуємо наших випускників, працівників і знайомих, хто поклав своє життя за Батьківщину!
