3 січня 1925 року народився наш земляк – відомий український художник Володимир Сидорук. Сьогодні йому виповнилось би 98 років. Життя Володимира Федоровича тісно пов’язане з містом. У 1950 році митець з родиною купив ділянку поблизу залізничного вокзалу, побудував дім і прожив у мальовничому Ірпені аж до самої смерті. Його серце зупинилося 16 грудня 1997 року на порозі краєзнавчого музею, куди він йшов домовлятися про виставку своїх творів. Майже півстоліття плідно працював Володимир Сидорук на ірпінській землі – малював.
Значна творча спадщина, яку залишив по собі художник, відома не тільки у мистецьких колах. Його багатогранний талант розкривався для сучасників протягом усього життя. Ще у тринадцятирічному віці цей талановитий юнак зробив розпис на пілонах ржищівської церкви – зображення святих князів – Ольги й Володимира. Його роботи бачили тисячі глядачів драматичного театру у Станіславі (нині Івано-Франківськ), де він як художник оформив декорації до вистав «Украдене щастя», «Тарас Бульба», «Назар Стодоля» тощо. Потім були персональні виставки, праця за кордоном, замовлення Худ фонду, подорожі країною… і картини, які мають історично-художню вагу і значущість, охоплюють українську історію від київських князів до сьогодення, грають барвами веселки у розмаїтті квітів, заворожують погляд величчю гір, куполами храмів з багатьох куточків земної кулі.
На виставці 1995 року в "Українському Домі" було представлено 375 робіт Сидорука, в основному олійного і темперного малярства, більшістю великоформатних, багато з яких мали розмір півтора-два метри по висоті й кілька метрів по горизонталі. Наприклад, картина "Ніагарський водоспад" мала розмір 1.75х4.20 м. Цікава історія написання цієї картини. Перебуваючи у 1994 році в Канаді, Володимир Федорович відвідав з екскурсією Ніагарський водоспад. Поки друзі відпочивали в кафе, він за декілька годин намалював картину, яку тут же хотіли купити іноземні туристи, але він не погодився – привіз в Ірпінь. Хоча це було творчою особливістю майстра – малювати пейзажі з натури та великих форматів. Він був надзвичайно працездатним, мав скромну вдачу, любив рідну землю, мало дбав про славу.
Дорога до визнання була довгою. Лише у 1980 році Володимир Сидорук став членом Національної спілки художників України, йому було призначено Президентську пенсію.
У цей день згадаймо нашого земляка – великого майстра, подякуймо за дорогоцінні скарби його творчості.
Центр комунікацій та промоції Державного податкового університету
