День пам’яті Андрія Первозваного святкувався з давніх-давен. Сьогодні цей День є здебільшого мандрівкою до традицій і звичаїв наших предків, як наголошували організатори святкового дійства ННІ права.
Андріїв день вважається одним із найбільших передноворічних народно-християнських свят, яке відзначалося 13 грудня. Цьогоріч за новим календарем апостола Андрія почали вшановувати 30 листопада.
Зважаючи на новий календар, на вечорницях майбутніх правників не обійшлося без захоплюючої вікторини, що стосувалася, як самої дати й постаті святого, так і народних традицій, звичаїв, а також обрядових дійств і, звісно, ж персоніфікованого образу самого святого народних пісень і яскравих вишиванок учасників.
Яскраві враження й теплі спогади про Андріївські вечорниці залишилися у вусіх присутніх. Цьому сприяла цікава святкова програма з розповідями про обряди та звичаї, залишених в спадок нашими предками, й чому їх потрібно пам’ятати та шанувати.
Як святкували наші предки
Основною на Андріївський вечір була гра «Калита». Калита — це великий корж із білого борошна, який пекли усі дівчата разом, адже кожна мала взяти участь у готуванні калити. Тому тісто місили по черзі від найстаршої до наймолодшої дівчини. Тісто солодке, з медом, а зверху коржа оздоблювали сухими вишнями чи родзинками і запікали так, щоб важко було вкусити. Посередині коржа обов’язково мала бути дірка, через яку протягували червону нитку або стрічку, за яку високо підвішували калиту до сволока посередині хати, щоб хлопці могли у стрибку дістати його зубами.
Біля калити стояв вартовий «Пан Калетинський» — веселий, жартівливий парубок, який запрошував хлопців кусати калиту. Кожен учасник брав між ноги коцюбу, що імітувало сидіння верхи на коні, і «їхав» кусати калиту. В той час вартовий всіляко мав розсмішити хлопців, смикати за один кінець нитки, прив’язаної до калити, щоб всяко не дати відкусити від калити шматок.
А ще парубки могли робити всілякі збитки, і все, що б вони не зробили, їм все прощалося. І чого тільки хлопці не вигадували! І снували нитками вулицю, якою дівчата поверталися додому, і знімали ворота, залишаючи неподалік, шибки у вікнах розмальовували чи затуляли. І ніхто їм за це нічого не казав.
Дівчата в ніч на Андрія ворожили найрізноманітнішими способами. Вибігали, наприклад, на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи «Молодець, старець…», а останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонкий і рівний, то тій дівчині і хлопець випаде молодий і стрункий. А якщо кілок з товстою корою – суджений буде багатим тощо.
А ще брали чобіт у дівчини і від стіни до порога переставляли і промовляли «молодець, удовець, буду дівувати…» і на якому слові чобіт «вийде» з хати, таку долю ця дівчина і буде мати. Схожим ворожінням було коли дівчата від протилежної до вхідних дверей стіни одна перед одною ставали, і яка з них перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею – другою і т. д.
