Сьогодні, 29 вересня, Україна вшановує День пам’яті трагедії Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру було здійснено  протягом 29–30 вересня 1941 року. Трагедія стала наслідком нацистської політики, в основі котрої була ненависть до інших народів, їх звичаїв і традицій. Протягом двох днів було розстріляно майже 34 тисячі євреїв і мешканців Києва.

Бабин Яр — це Голгофа пам’яті. Некрополь, де загинуло близько 150 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами впродовж 1941–1943 років. Серед них не тільки євреї та роми, а й усі підозрювані в нелояльності до окупантів: в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Сьогодні в Україні російські окупанти знову продовжують криваву сторінку нацистських катів, навіть запозичують їхню риторику, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського. Російський, так званий, «антифашизм» став головною загрозою для людських цінностей всього світу, який замість усвідомлення «Ніколи знову» зухвало заявляє: «Можем повторить» .
Через що мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у цій жахливій війні, а всіх злочинців буде належно покарано, бо непокаране зло завжди прагнутиме повторити своє безумство на крові.

Довідково:

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

До 29 вересня  зондеркоманда захопила дев'ять провідних єврейських рабинів Києва і наказала їм виголосити відозву: "Після санобробки всі євреї і їх діти, як елітна нація, будуть переправлені в безпечні місця". 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.

Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 чоловік, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн осіб. Загалом Україна втратила близько 70 % довоєнного єврейського населення.
Масові вбивства єврейського населення відбулися також у Львові, Бердичеві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську та інших містах України. Крім того, значна частина єврейського населення УРСР була вивезена і знищена на території Польщі — у «таборах смерті» Освенцім, Майданек, Треблінка та ін.