Олександр Марків
Олександр Марків народився 6 серпня 1981 року в місті Обухів на Київщині.
Навчався в Академії державної податкової служби України в Ірпені (2003, фінансове право), МАУП (2007, облік і аудит). Закінчив військову кафедру (молодший лейтенант запасу).
Юрист, менеджер, митний брокер, фахівець з логістики.
З 2002 року працював на ВВП “Біор”, в Науково-дослідному інституті механічної обробки деревини, ДПІ Обухівського району (2004—2010), на Київському картонно-паперовому комбінаті, ЗАТ “Ерго”.
За віросповіданням – “православний рідновір-язичник” (так писав у себе в ФБ).
Марків був багаторічним членом військово-історичного клубу “Повстанець” у Києві (спеціалізація клубу – УПА і війська доби УНР). У “Повстанці” Сашка кликали “друг Чумак”.
Олександр брав участь у Революції Гідності, воював у зоні АТО/ООС у лавах ЗСУ, а пізніше – Нацгвардії, пройшовши складний відбір до Бригади швидкого реагування.
Служив командиром зенітно-ракетного взводу у 4-й бригаді оперативного призначення НГУ (БрШР).
До армії пішов ще 2014 року, відразу потрапив на фронт, служив на різних молодших командирських посадах у 72-й окремій механізованій бригаді.
“Пройшов страшні заміси, з яких виходив цілим і неушкодженим, був під Зеленопіллям, в Гранітному….
Завжди був зі своїми вояками в одних окопах, бліндажах, поламаних “бехах”, спалених стайнях… Був впертим і завжди йшов до кінця
“Завжди спокійний, доброзичливий та розсудливий, Олександр був надійним другом для своїх побратимів. Його пристрастю була військова історія та реконструкція. Та понад усе він любив свою дружину й маленького сина, заради яких віддав найцінніше.
27 вересня, внаслідок ворожого обстрілу, загинув командир зенітно-ракетного взводу старший лейтенант Олександр Марків.
У Олександра залишилися дружина і син.